![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Уж сколько раз твердили миру
Логика Маркова:
1. Назначить несколько политиков льстить Трампу. Наиболее разумно - поручить Медведеву льстить Трампу, потому что Трамп заметил Медведева и даже стал ругаться с ним в соцсетях.
2. И нескольких депутатов. Лучше глав тех комитетов, чьи контрпартнеры нормальные республиканцы. Это усилит выхлоп.
3. Назначить несколько сми льстить Трампу. Например англоязычную редакцию РТ. И канал Россия 24. Или НТВ.
4. Назначить несколько экспертов льстить Трампу. Тех, кто даёт интервью мировой прессе.
5. Я лично готов выполнить и этот приказ руководства. Для блага России готов хвалить кого нужно. Тем более мне лично нравится Трамп. И я уверен, что я смогу справиться с этим заданием- хвалить Трампа максимально, ярко, образно. И красиво, в ламповом стиле бумеров.
6. Мы будем массово хвалить Трампа, а Путин и Лавров и обязательно Белоусов и Нарышкин будут в это время жестко продавливать интересы России. Жёстче надо, жёстче и энергичнее!
Олег Царёв:
Отличная идея, я считаю. А наши демократы все никак не догадаются. Начали бы Трампу льстить вместо своего бесконечного заливистого лая, он бы все и сделал, как они хотят - идиот же, ему немного подпоешь и делай с ним что хошь, весь мир уже в курсе, а они так и гавкают до сих пор.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Long history of broken promises
В доказательство этого утверждения касательно Трампа Politico дает ссылку на свою же статью про то, какие предвыборные обещания Трамп за первые сто дней выполнил, а какие вероломно нарушил (то есть еще не выполнил на тот момент). Одно из немногих "нарушенных обещаний", естественно, это обещание закончить русско-украинскую войну за 24 часа. Еще одно - с первого дня начать массовые депортации нелегалов, тоже нарушенное обещание, по мнению Politico. Остальные "нарушенные обещания" - это не потому, что Трамп решил обмануть и сделать наоборот, а потому, например, что какой-нибудь федеральный судья этого не захотел.
Статья со всей очевидностью демонстрирует, что второй срок Трампа отличается практически беспрецедентным (разве что первый срок Рузвельта вспомнить) уровнем исполнения обещаний, причем с ошеломительной скоростью. Так что эту ссылку я тут сохраню на память - не как стомиллионный пример пробоя журналистами днища, дна там давно нет и не нужны давно эти примеры, - а просто потому, что список хороший.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
(no subject)
https://youtu.be/c7lDkjt-D-A?si=4btQyn_0DvRyUgeF
Поймала себя на ощущении, что не выдерживаю смотреть дольше 30 секунд эти видосы про Зелябубу и Трампа или там "европейские взрослые в гостях у дедушки".
Больно неловко смотреть на эти пляски с бубном вокруг сенильного пациента, как будто подсматриваешь в замочную скважину в палату в дурдоме, чесслово. "А кто это нам принёс подааарочки? А что надо сказать? А дядя нам сказал спасииииибо? Что? Шесть ряд подряд? Какой молодеееец"
В принципе, вот мы "до мышей и доебались".
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Пересматривая старенькое, будучи уже стареньким
Не буду также рассуждать о том, что за почти четверть века (кено снято в 2001-м) животрепетавший в ту пору лозунг сценария фильма "proprietary софт маст дай, будущее исключительно за open source, свободу
Фиг с ним, короче. Но вот один момент натурально убил и в землю закопал.
Действо кена происходит в Portland, OR. О чём много раз говорится открытым текстом.
И в одной из сцен - два главных персонажа на заправке синхронно заливают бензин в баки своих авто. Самостоятельно.
Ну дорогие товарисчи создятелы, ну ёб же вашу дивизию, ну нельзя же так. В Орегоне self-service на заправках разрешили только два года назад. А в 2001-м и до этого, дофигища лет и даже десятилетий -
Вот так начнёшь
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Икспэрд, одно слово!
Когда у Путина появляется шанс, они этот шанс уничтожают.
Я тока не очень понимаю, кому именно этот вальяжный жентельмен приятно пощекотал анус ухоженной бородкой - хуйлу или рыжему. Но пощекотал профессионально, с полным знанием дела. Рафик, мол, ни в чём не виноват - его подставили. И раньше тоже подставляли.
Тьфу блять, пакость какая. В очередной раз убеждаюсь, что всевозможные "ютуб-иксперды" - паскуднее даже журнашлюх. Про тех хотя бы изначально понятно, что кто девушку ужинает - тот её и тогось, при этом требуя, чтобы непременно с проглотом.
А тут ведь щекотунчик по зову сердца. Личный PornHub на 660k подписчиков.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Встречное
UPD: Встречи закончились, Путину позвонили, результатов нет. По мнению Perplexity, которого я попросил суммировать имеющуюся информацию, оставив за бортом всякую ерунду вроде того, во что Зеленский был одет, получилось вот что:
• Commitment to seek a peace agreement through direct trilateral talks with Russia.
• Stronger expressions of unity among the US, Ukraine, and Europe regarding support and security guarantees for Ukraine.
• No final settlement or ceasefire was agreed yet; major decisions—especially about territory and security—have been left for future negotiations.
Итого в сухом остатке commitment и stronger expressions. На том и покалим сростень.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Eden (2024)
Действие сюжета происходит примерно 100 лет назад, когда некий доктор Риттер из Германии, которого играет Джуд Лоу, со своей подругой (которую играет Ванесса Кирби) решил поселиться на необитаемом острове на Галапагосских островах, чтобы быть одним на этом острове (плюс подруга) и чтоб никто его не трогал.
Но райская идиллия длится недолго, так как на остров прибывает еще одна немецкая семья с больным мальчиком, которые узнали про доктора из газет
Потом на остров прибывает некая баронесса со свитой. А также на остров заезжает (но потом уезжает) некий капитан, он же миллионер и голливудский режиссер. Через время происходят загадочные убийства.
( Read more... )
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Новости джерримандеризации
А что случилось? Поверили, что Ньюсому удастся наскрести эти пять мест у себя в Калифорнии?
Сравнительно недавно, кстати, дал себе труд наконец выяснить, откуда взялcя этот термин. Про то, что начал это Элбридж Джерри у себя в Массаччусссетттссе аж в 1812 году, я знал, а теперь узнал, что тот первый перекроенный избирательный округ был на карте похож на саламандру, и благодарные избиратели обозвали его gerrymander.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
No rest for the wicked
NYT: Trump Says He’ll ‘Lead a Movement’ to Eliminate Mail-In Ballots
То есть произошло это, видимо, по совету Путина, намекает нам NYT. А может, даже и по приказу. Прямо ведь сразу после!
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Харьков 18.08.2025
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Антуан де Сент Екзюпері. Політ на Аррас. Цитата.

.
Ось чому, повернувшись із польоту до Арраса, під час якого мені, здається, багато що прояснилося, я стою у тиші сільської ночі, притулившись до стіни, і складаю для себе прості правила, яких ніколи не зраджу.
Я невіддільний від своїх і тому ніколи не зречуся їх, що б вони не зробили. Я ніколи не повчатиму їх перед сторонніми. Якщо можна буде взяти їх під захист, я зроблю це. Якщо ж вони зганьблять мене, я приховаю цей сором у своєму серці і промовчу. Що б я не думав тоді про них, я ніколи не стану свідком звинувачення. Чоловік не ходить із хати в хату, розказуючи сусідам, що його жінка — розпутниця. Так він не врятує свою честь. Бо його дружина невіддільна від його дому. І цим він не облагородить себе. Тільки повернувшись додому, він має право вилити свій гнів.
Отож я не зніму з себе відповідальності за поразку, через яку часто відчуватиму себе приниженим. Я — з Франції. Франція виховала багатьох Ренуарів, Паскалів, Пастерів, Гійоме, Ошеде. Вона виховала немало й нездар, політиканів, шахраїв. Але мені здається, було б надто вигідно проголошувати солідарність з одними і заперечувати спорідненість з іншими.
Поразка роз'єднує людей. Поразка руйнує створену єдність. Нам це загрожує смертю, я не допомагатиму такому роз'єднанню, перекладаючи відповідальність за поразку на тих моїх співвітчизників, котрі думають не так, як я. Такі суперечки без судді нічого не дають. Ми всі були переможені. Я був переможений. Ошеде був переможений. Ошеде не звинувачує в поразці когось іншого. Він каже собі: "Я, Ошеде, частинка Франції, був слабкий. Франція Ошеде була слабка. Моя слабість була її слабістю, її слабість була моєю". Ошеде добре знає, що одірвавшись від інших, він прославить тільки себе. Але тоді він уже не буде той самий Ошеде, невіддільний від свого дому, своєї родини, своєї батьківщини. Він буде Ошеде-пустельник..
Поділяючи приниження свого дому, я можу вплинути на свій дім. Він невіддільний від мене, як я — від нього. Але якщо я не беру не себе його приниження, мій дім, покинутий напризволяще, загине, а я піду самотній, уславлений, але ще більше непотрібен, ніж мертвий.
Щоб бути, важливо спочатку взяти на себе відповідальність. Ще кілька годин тому я був сліпий. Мені було гірко. Але зараз я міркую ясніше. Я не нарікаю на інших французів, бо відчуваю себе невіддільним від Франції, і не розумію, як Франція може нарікати на решту світу.
Кожен відповідає за всіх. Франція була відповідальна за весь світ. Франція могла подати всьому світові приклад, який об'єднав би цей світ. Якби Франція зберегла аромат Франції, сяйво Франції, вона для всього світу стала б оплотом опору. Тепер я відмовляюсь від своїх докорів світові. Якщо йому недоставало душі — нею мала стати Франція.
Франція могла б об'єднати навколо себе інші країни. Моя група 2/33 запропонувала свою участь у війні спочатку на стороні Норвегії, потім — Фінляндії. Що являли собою Норвегія і Фінляндія для наших солдатів та унтер-офіцерів? Мені завжди здавалося, що, навіть неясно усвідомлюючи це, вони готові були померти за якийсь аромат різдвяного свята. І за те, щоб урятувати цей аромат, щоб він лишився в світі, їм, здавалося, варто віддати життя. Якби ми були різдвом для світу, світ був би врятований завдяки нам.
Духовна спільність людей усього світу не могла допомогти нам — її не було. Але якби ми створили цю спільність людей світу, ми врятували б світ і самих себе. Ми не справилися з цим. Кожен відповідає за всіх. Відповідає кожен окремо. Кожен окремо відповідає за всіх! Я вперше розумію одну з таємниць релігії, яка породила духовну культуру, культуру, що стала моєю: "Нести тягар гріхів людських..." І кожен несе на собі тягар усіх гріхів людських
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
The brief adventure of Линдсай and her accent
Still feeling adrift, I kept entertaining the idea of dropping everything and moving to Australia. When it seems like a great plan to start over on the opposite side of the planet, you're in a strange mental space...
One day I browsed Australian profiles on the dating app, and came upon Линдсай. Her writing was exuberant and intelligent, and I marked her as "four stars" in the user interface and sent her a playful message. She saw the mark right away, and replied to the message only a few minutes later, which was surprising because of the time difference. It was 10:00pm where I was, making it 3:00pm in Melbourne. I assumed she was at work.
We dropped into the chat console and began firing a ton of questions back and forth about our urban environments and overlapping pieces of American and Australian pop culture. I told her I was having fun reading through poetry collections, and she told me "hold on a minute" and went quiet. Five minutes later she asked for my email address.
The email was a recording of herself reading poetry aloud, and I was shocked to find it was turning me on like a light switch. The timbre of her voice and her reading style reminded me strongly of Шеррила, and her accent was fascinating. I told her how much I loved it, and she offered to call me via Skype. When I started speaking, she replied that she found my voice weirdly erotic as well. We joked and horsed around late into the night. She held the microphone near her window so I could hear the sounds of the bats nesting in the trees outside. I told her about a strange dream I'd had a few days earlier.
Finally it was so late that I absolutely had to sleep, so we said goodbye and promised to call each other again soon.
A day later we chatted online at our respective jobs, and got very wound up with sexual tension. I drove home, and when I arrived I found an email from her:
"I just want you to know that I'm home now, and when I got here, I had to tear off all my clothes and get busy with my hands, with your voice echoing in my head. I want you to know that you did this. You made me do this."
I found that hilarious and flattering, of course, and soon we were talking online again.
A few days later, we hit a speed bump: I asked her for more pictures of herself, to fill out the ones I'd seen on the profile, which were all headshots. She responded that she wasn't ready to share them yet. I knew she was a young redhead with freckles and an adorable voice, but I didn't know what shape she was in, and if I was going to dream about her I wanted a body to attach to her head. I asked her several times over the course of a week of conversations, and each time she got very agitated and told me to cut it out. After the third time I apologized and told her I wouldn't bring it up any more.
We had a few more live conversations that were great fun, but I couldn't help feeling like she was hiding something from me, and my sense of trust in her took a left turn and got lost in the weeds, in spite of her voice. ... That, and, the inescapable fact that she was thousands of miles away across an ocean, and seriously pursuing her would mean following through with my fantasy of leaving the country.
A few days passed without correspondence, and she dropped off my radar. I was left with a sense of whiplash about the whole thing. How could I have felt such deep chemistry over a disembodied voice? And why the hard limit of sharing pictures from the neck down, after so much explicit talk?
The first thing I thought of was that she was out of shape and very sensitive about it, and felt that as soon as I saw her body I would disappear. If she believed that, then she believed it was better to perpetuate the fantasy of her in my head so she could enjoy my enthusiasm before it was killed by additional information. I had been too polite to demand a reason why, but even my politeness was a signal that I knew too much: Nothing she said, and nothing in her profile, gave any kind of alternate theory, and if she thought she was unattractive, odds were I would probably find her unattractive as well.
And what's the point of being in that situation? Either you trust someone not to reject you immediately if they see your whole body, just like they would if you met in the physical world, or you need to trust someone enough to tell them that you're worried about being rejected and want them to hang around a bit while you work up the courage and decide whether they're worth the pain of rejection. If you can't trust them with the sight of your body or the state of your mind, what are you getting out of it?
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Валлійська пісня. Але ніби про нас.
Переклад Андреас Корвуас.
ВСЕ ЩЕ ТУТ
Ви чули про Магна Максима?
Не можете пригадать?
У тому ніякого дива,
Століть вже минуло із дцять.
Спливало четверте століття,
Як він із Уельсу пішов,
Його проводжали у світ ми,
Ось вік двадцять перший − і що?
Ми всі все ще тут,
Ми всі все ще тут,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Ми всі все ще тут,
Ми всі все ще тут,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Ми всі все ще тут.
Хай вітер східний дме й злиться,
Ревуть хай бурі з морів,
Хай небо рвуть блискавиці
Й бурмоче прокльони нам грім.
Хай плачуть слабкі й безсилі,
Раби ж плазують долі,
Хай темрява нас оточила −
Перед світанком темніш!
Ми всі все ще тут,
Ми всі все ще тут,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Ми всі все ще тут,
Ми всі все ще тут,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Ми всі все ще тут.
Колись на пам’яті нашій
Пішов з Британії Рим.
А ми, як буде нам щастя,
Тут до дня Суду встоїм!
Хоч скільки плів підступи Лондон,
Хоч скільки з нас роду зреклися,
Не зникне нікуди народ наш
І житиме мова валлійська!
Ми всі все ще тут,
Ми всі все ще тут,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Ми всі все ще тут,
Ми всі все ще тут,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Незважаючи на будь-кого й будь-що,
Ми всі все ще тут.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
(no subject)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Более официально
Ждем продолжения.
UPD: А Политологу Маркову™ новые всплывающие детали очень сильно не нравятся.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Слухи
Это, конечно, бальзам на душу русским пропагандистам и здешним трампофобам, которые страстно ждут (или точно знают заранее безо всяких источников), что все будет как можно хуже. Я же, учитывая анекдотическое количество оговорок, подожду чего-нибудь поофициальнее.
Если этот слив соответствует действительности, Зеленский, надо полагать, еще раз подтвердит свое несогласие с таким планом. Русские с трампофобами ждут, что Трамп надавит на Зеленского; Зеленский будет завтра в Вашингтоне в компании Мерца, Макрона, Стармера, Мелони, Рютте и фон дер Ляйен, а сегодня европейцы все это собираются обсуждать в рамках Coalition of the Willing.
А вообще, конечно, шансы на то, что удастся договориться, очень невелики. Так и будут воевать скорее всего, пока оно само не закончится, без Трампа. И закончится оно, увы, не украинской победой.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Репост. Про першопричини війни.
Але дві тези все ж таки маємо.
Перша - Путін не хоче перемир'я, а готовий лише на повний всеосяжний мир.
Друга - потрібне вирішення першопричин війни.
Ніхто так досі і не знає, що конкретно є першопричинами війни, але є обґрунтовані припущення. Є обґрунтоване припущення, що першопричина війни - Україна, її існування, як незалежної європейської держави. Запис про прагнення в ЄС та НАТО є першопричиною війни. Допомога Європи, військова і гуманітарна, як ніби ми частина Європи, є першопричиною війни. То шо Путін - хуйло і ми не боїмося це заявляти незважаючи на каби є першопричиною війни. Зеленський особисто також є першопричиною війни, і важливою, оскільки ситуація, в який криворізький клоун є лідером вільного світу, всюди їздить і в Європі всі його поважають, а вєлікій і ужасний Путін сидить на чемодані з лайном і єдиний політ на Аляску в жопу світу двома секретними літаками вважає за велику геополітичну перемогу і тріумф - це першопричина війни.
Ну тобто вирішення цих першопричин війни було б цікавим експериментом, але, на щастя, лише уявним експериментом, тому що в реальності вирішення таких причин війни - це просто теза "мир настане якщо Україна не існуватиме в принципі". І я готовий повірити, що Трамп на це згодний, але ми не згодні перестати існувати, тому про що казати, лети додому, обіда не буде.
Але якщо забути про тяглість тези "першопричини війни", яку нам тягають вже четвертий рік без розкриття, і просто подивитися з чистого аркуша і без емоцій на наявну ситуацію, то у нас є якась країна А, у якої в Конституції записано "Херсонська і Запорізька область, Донецька і Луганська область і Крим", і яка контролює частину цих областей, і країна Б, у якої в Конституції записано "Херсонська і Запорізька область, Донецька і Луганська область і Крим", і яка контролює частину цих областей. Якби нічого більше не було, просто ми всі вийшли з летаргічного сну, з коми, і подивилися на цю диспозицію as is, то от вам і причина війни. У нас в книзі написано що то наша земля, у них в книзі написано шо то їхня земля. Будемо значить воювати. І не доти, доки отримаємо цю землю повністю, а доти, доки в книзі не перестане бути написано, тому що першопричиною є саме книга. А потім ще подумаємо, а як так сталося, що в книзі написано? А, в книзі написано, тому що ви минулого року так написали. То ви можете виходить кожний рік написувати шо завгодно і це буде першопричиною конфлікту, виходить. Тобто першопричиною конфлікту є не просто книга, а єблани які туди хуї малюють на карті рандомно. Тобто режим ваш є першопричиною війни. А як так вийшло шо у вас такий режим. А так вийшло тому що народ ваш, всі сто з хуєм мільйонів з великим захопленням підтримує саме цей режим і інтенсивно за нього голосує, і ніхто не проти, крім опозиції яка малює квіточки з гівна по пікселю в інтернеті за мир. А всі інші можуть повторить і хочуть повторить.
Тобто першопричина війни - не Херсонська область, не Конституція РФ, не Путін з Володіним, а російський народ в цілому, РФ в цілому, як явище.
Тобто мир у нас із ними принципово неможливий, а перемир'я вони не хочуть.
Ось такі ітогі перемовин.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
А кто не будет брать - выключим газ (зачёркнуто) мясо
Надо же, болезнь какая интересная! А главное - крайне своевременная и ооочень полезная в плане охранки природки. Ну, коровки и свинки - они ведь это, пукают и засоряют атмосферку, поэтому их нужно тогось. А если некто не желает тогось - а ровно наоборот, желает вкусненький стейк medium-rare, причём регулярно - ну тогда мы тогось этого самого некта. Крайне хитровыебанным способом: ничо не знаем, болезнь есть болезнь, вот вам жаркое из кузнечиков и пучок жутко полезного силоса.
Разумеется, всё это на первый взгляд кажется конспирологическим бредом и пиздоватой теорией заговоров - но тут нужно вспомнить, что:
a) COVID-19, типа как-то сам собой, ВНЕЗАПНО появился на сцене тоже ну ооочень вовремя.
b) Более того: если оглядываться назад, то легко увидеть, что практически все тогдашние ноучно обоснованные действия по предотвращению неминуемого вымирания человечества - как-то очень дружно работали ещё и в сторону быстрого и эффективного нагибания экономик, прежде всего в США. Во всяком случае, поначалу.
c) Alpha-gal - болячка сравнительно новая, первые случаи были зарегистрированы в 2002-м. Это не старые добрые чума и грипп, которые были с человечеством всегда, ещё со старины глубокой. Это вот что-то такое, чего не было-не было, а потом вдруг хуяк - и вы слушаете Маяк. И уже только в США - пол-миллиона человек исправно, хотя и недобровольно, вносят значительный вклад в святое дело борьбы с "изменением климата". Как говорится, поди хуёво?
d) Ну и последний абзац в статье википедии. Ваще nuff said. Мудрейшие ноучные учоные всё говорят вот прямо открытым текстом.
Очень, очень своевременная болячка.
И кстати, товарищи майоры-биологи, если эта радость таки... ну, вы сами понимаете... то я советовал бы не останавливаться на достигнутом. Крайне полезны были бы ВНЕЗАПНО возникшие в природе синдромы рефлекторных поклонов неграм, трансам и пидорасам нопремер. Ну или дичайшие аллергии при касании любого материала, созданного из нефти. Или пиздецома при контакте с оружейным маслом. Ну и т.д. Дерзайте, наверняка придумаете ещё массу способов железной рукой загнать несознательных человеков в леденящее душу счастье. У вас всё получится, я верю.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
календарь в голове
Я иногда, когда скучно плавать туда сюда, пока плыву, перебираю даты, не случайные, а линейно. Типа, вчера я перебирал каждые 356 дней. Конечно, приблизительно. Но тут напоролся на 1 мая 1997-го года.
Ха, я помню это первое мая 1997 года в Питере!
Наш инженер Вова Крупский, вслед за Славой Кириллиным и Андреем Клубовичем пошёл в Моторолу, к Баранову. Баранов меня ни за что б не взял - я нехристь, а Баранов ебанутый православный. Но Слава и Андрей окей. Почему они позвали Крупского - я этого никогда не понимал. За пару лет до того председатель нашего кооператива нанял Крупского, чтоб он хакнул мою защиту, которая использовалась в софте Кириллина и Клубовича - чтоб не хакали. А зачем председателю? А чтобы Славе и Андрею не платить. Ну, то есть, чтобы воровать у членов кооператива. Моя первая версия защиты была успешно хакнута, но вторую Крупскому хакнуть уже не удалось. А потом его взяли в нашу контору Танграм (я тогда ещё не был "отвечающим за всё").
Ну и вот. и Крупский поклялся Гарману, что доделает проект (на работу он уже целый месяц почти не заглядывал) - но хрен он доделал, ничего не было - а по плану надо было присоединить нашу апликуху к Ёкселю. Так и пришлось мне за него. Кроме меня в офисе никого не было. Миша Каданер вообще уплыл на байдарке - у него такой был милый обычай, по полузамёрзжим рекам первого мая справляться.
Короче, я сидел один, изучал весь этот OLE, или как его там, и как с Ёкселем общаться. Ну сделал-то сделал, но Крупскому сообщил, что за апрель ему зарплаты не будет.
Гарман же таки заплатил - Крупский пришёл, поплакался ему в жилетку. Ну Гарман он и внешне, и повадочками похож на Трампа, евпочя.
Миша Каданер тогда очень меня порицал за отказ платить Крупскому за месяц отсутствия и за несделанную работу. Ну... вкусы разные бывают, чо. Мишу я всё равно уважаю.
Но на самом-то деле на работу надо было перестать ходить мне, а получит ли Крупский зарплату, нет ли - мне должно было быть пофиг. Потому что через месяц Гарман от меня избавился, и не заплатил мне даже зарплату за последний месяц.
Вот этого я от Гармана не ожидал, да. А должен был, конечно.
А ещё если бы мне кто тогда намекнул, что следующее первое мая я буду сидеть в своём офисе в Борланде в Скоттс Вэлли...